Привіт! Я, Лябах Раїса Василівна, українка. Пишаюся тим, що зросла на  рідній землі, з її мальовничою природою, багатою історією. Своєю професійною долею я завдячую своїм батькам. Мешкаю в селищі Линовиця Прилуцького району на Чернігівщині . Працюю в Линовицькій загальноосвітній школі |-||| ступенів на посаді вчителя образотворчого мистецтва та художньої культури. Керівник гуртка «Художня школа».

   Закінчила Ніжинський державний університет ім.М.Гоголя за спеціальністю «соціальний педагог та практичний психолог». Освітньо-художній центр «Оберіг» м.Київ за спеціальністю «художник-викладач, керівник студії образотворчого мистецтва».

   Переконана, що я -  неординарна особистість, завжди в творчому пошуку. Пишу картини у різних жанрах живопису.

Дивлюся і розумію

Будь-який твір образотворчого мистецтва: живопису, графіки чи скульптури, – не існує сам по собі. Він існує для глядача. Створюючи картину, скульптуру, гравюру, художник  передає людям щось важливе, суттєве. І користується при цьому мовою образотворчого мистецтва – особливою мовою, яку необхідно знати, якщо ми хочемо по-справжньому глибоко проникнути в художній задум, оцінити його втілення. Адже лінії, форми, колірні плями – це по-особливому організований матеріал мистецтва, це спосіб висловлювання, яким потрібно оволодіти.

     Удавана доступність образотворчого мистецтва часто призводить до неповного, а часом і неправильного його розуміння. «Про яку особливу мову я говорю? – запитуєте. – Чи все дано, представлено зору в творі образотворчого мистецтва?». Однак дивитись і бачити – різні речі. Сприйняття картини  – не механічний акт. Око лише живить нашу емоційну чутливість, душевний досвід, здатність мислити. Воно лише фіксує червоний колір, або чорно-білий контраст, або плавний ритм опуклостей. Але що означає цей колір,  контраст саме в цьому творі, у цього художника?

     Чому творіння минулих епох хвилюють людей сьогодні? Чи не означає це, що в творах мистецтва не тільки закладено загальнолюдський зміст, а й відображено його так, що він зрозумілий людям усіх країн і епох? Отже, існує своєрідна спільна мова мистецтва, завдяки якій ми можемо увійти в світ образів, створених древніми, середньовічними й сучасними майстрами.           

     Безперечно, мистецтво  своєю суттю відкрите й доступне кожному. Та розуміти й сприймати його можна по-різному. Здебільшого це залежить від того, як ми володіємо мистецькою мовою. Певною мірою  життя  твору залежить від нас, глядачів. Чи ж є річ більш уславленою,  хвилюючою й приваблюючою, ніж «Джоконда» Леонардо да Вінчі? Нею захоплюються, сперечаються стосовно неї,  вивчають. Сотні книжок і статей, найрізноманітніші тлумачення та здогади, нескінченний потік глядачів до картини –  свідчення того, що є в «Джоконді» невичерпність і складність, які притаманні самому життю.  Це свідчення того, що здатність розуміти мистецтво, художню досконалість картини зростає, змінюється разом із людьми. Уміння сприймати мистецтво живе в кожній людині. Але не в усіх воно розвинене однаково. Тут важливим є загальна культура,  володіння мовою мистецтва,  досвід спілкування з ним. Відіграє роль те, чому людина надає перевагу: одні - живопису,інші – літературі чи музиці…

       Я хочу говорити про  один із видів образотворчого мистецтва – живопис.

     Перша й неодмінна умова повноцінного сприйняття твору –  тривалий, вдумливий і цілеспрямований розгляд його. Не вважайте, що це дрібниці! Прискорений темп життя позначається на наших взаєминах із мистецтвом. Справді глибокі твори відкриваються під час довготривалого спілкування з ними.  На жаль, часто ми судимо про мистецтво з поверховим, побічним враженням.

   Тут варто застерегти. Перше, емоційне сприйняття твору звичайно буває досить точним у людей, чутливих до мистецтва. Якщо ми звертаємось до аналізу мистецького витвору , то уже не можемо обмежитися формулами: «подобається» - «не подобається». У співвідношеннях колірних плям,  розташуванні фігур,  масштабності зображення, характері малюнка ми обов’язково відчуємо логіку композиційного мислення художника.  Розуміємо,  скільки нового відкриється нашому  спостережливому погляду, як наблизить він нас до розуміння суті твору!

    Живопис не лише ми бачимо, але й передаємо словами.  А ось те, що виражено, потрібно відчути, зрозуміти.

    Живопис – найулюбленіший і найпопулярніший вид  мистецтва. Чому я люблю живопис? Передусім тому, звичайно, що в його розпорядженні колір, який так  діє на мене,  природу,  мистецтво.

  Живопис  воістину всесильний. Йому підвладні лірика, трагедія і фарс. Він створює цінність особливого порядку. Я бачу й ціную в живописі  саму повноту людського буття. Живопис  мислить, узагальнює , стверджує. Варто лише уявити собі чисте полотно  та  поруч картину Шевченка, Їжакевича, Рембрандта, Сезанна – і я розумію, що чарівність і переконливість живопису – результат величезної праці . І тут і однаково важливі натхнення  та інтуїція, а також  логіка, конструктивність мислення.

      Як діє колір в пейзажі, найбільш «безмовнім» жанрі живопису? Наскільки великий вплив природи на людину – кожний знає з  власного досвіду. У лісі почуваєш себе не так, як біля моря. Ясний сонячний полудень створює один настрій, похмурий осінній вечір – інший. Чутливо реагує людина на явища навколишнього світу, пов’язуючи з подіями свого життя.

    Художник   не використовує всі можливості живопису,  адже вони незліченні й невимірні… Тому не потрібно ставити до картини вимог, яких митець не мав на меті задовольнити. Живопис – це мистецтво вибору, а ще точніше – відбору. Спосіб гармонізації кольору, характер зображення людини, предмета, простору – все це залежить від світосприймання художника,  його творчого методу,  задуму.

Композиція і колорит. Саме вони створюють специфічну мову живопису. Без композиції й колориту картина буде або ж безладною мішаниною ліній і плям, або ж сумним натуралістичним переказом предметного ряду.

     Дивлячись на пейзаж, я не поспішаю задовольнятись лише тим,що зображено. Мета художника – не інформація про природу, не сліпе копіювання її .  . Не випадково живописний пейзаж часто порівнюють із поезією й музикою.  Справді, головну роль у ньому відіграє не дія, а переживання, почуття. Оскільки в живописі колір є найактивнішим носієм емоцій, то в пейзажі йому найчастіше відводиться перше місце.

   Відкривши для себе мову образотворчого мистецтва, я побачила, що вона дуже різноманітна. Індивідуальність митця породжують численні стильові варіації, особливості, нюанси. Та найголовніше – всі різноманітні види й форми мистецтва апелюють до благородної здатності людини бути чистою, гармонійною, ясною, бачити красу у великому й буденному.